САМОАНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДКОЛЕКТИВУ

У СПРАВІ МАЙБУТНЬОГО ГРОМАДЯНИНА

Пізнаючи ідею Батьківщини, переживаючи почуття любові, вдячності, захоплення, тривоги за її нинішнє й прийдешнє,…готовність віддати за неї своє життя, людина в підлітковому віці пізнає себе, утверджує свою гідність. Виховати патріота…-означає наповнити повсякденне життя підлітка благородними почуттями, які забарвлювали б усе, що людина в цьому віці пізнає й робить.

(В.О.Сухомлинський.Народження громадянина).

         Мене життя щоденно переконує в тому, що школа, яка навчає і виховує учнів, повинна бути храмом творення людини і формування творчої особистості з власною індивідуальністю. Головне завдання діяльності кожного педагога – виховання у школярів почуття відповідальності за свої вчинки, патріотів своєї держави, що мають забезпечити не тільки виживання, а й прогрес нації.

         Є багато різноманітних методик. У виховній роботі сучасної школи, на мою думку, головне – знайти раціональний підхід до їх використання. Він має бути не консервативно-традиційним, а традиційно-новітнім. Якщо традиції нашого народу не підживляти сучасним змістом та формою, то молоде покоління сприйматиме їх як явище архаїчне. Головне "не затерти, не зашорити”  наше національне, а дати дітям можливість його зрозуміти, оцінити і захопитися. Тільки тоді воно стане близьким і, головне, ненав”язливим.

         Що я розумію під традиційно-новітнім підходом? Це, насамперед, нові методи і форми проведення виховних заходів. Форма – надзвичайно тонкий і делікатний інструмент впливу на учнів. Вона має завжди відзначатись свіжістю, доступністю, привабливістю. Нема гіршого ворога в педагогіці, як заяложеність форм. Саме тому у доборі нових форм і методів виховної роботи класні керівники нашої школи спираються на гуманістичну традицію української етнопедагогіки, на педагогічні знахідки відомого українського педагога В.О.Сухомлинського. Досвід багатьох класоводів та класних керівників підпорядкований реалізації проблеми розвитку і саморозвитку особистості учня школи. Провідною його ідеєю є ідея особистісно-зорієнтованого виховання, яка ставить в центр сучасного виховного процесу особистість, її розвиток і соціалізацію.

         Тому з року в рік, удосконалюючи форми і методи виховної роботи класні керівники в основу виховання покладають суб”єкт – суб”єктні стосунки між класним керівником і вихованцями; визначають цільові напрямки, на яких вибудовують виховний процес; розвивають та поглиблюють знання учнів у відповідності до індивідуальних можливостей; формують учнівський колектив, заохочують до виконання громадських доручень, сприяють розвитку позитивних якостей вихованців, допомагають розвинути їм власний характер, самостійні судження. Більшість класних керівників намагаються навчити своїх вихованців будувати стосунки з іншими на конструктивних засадах, виходячи з поваги, довіри, співробітництва, забезпечуючи в класному колективі без конфліктні і безпечні умови розвитку учнів.

         У виборі форм і методів виховного впливу враховують особливості кожної дитини, найефективніше використовують її потенційні можливості природних задатків та здібностей. Розвитку уваги, пам”яті, мислення, уяви сприяють проблемні ситуації, які створюють на уроках і годинах спілкування. Навчають методам рефлексії. З цією метою практикують такі форми, котрі пройшли багаторічну апробацію у їхньому практичному спілкуванні з учнями, як спостереження, індивідуальні бесіди, тестування на предмет:”Рівень життєвої мудрості”, "Визначення темпераменту”, "Моя самооцінка”, "Мій клас”, "Розвиток твоєї волі”, анкетування: "Мої товариші”, "Мої мрії”, "Що ти знаєш про свій край?” та інші.

         Результат педагогічної діагностики соціального і духовного розвитку втілюють в основу корекційної діяльності. На базі цих досліджень проектують індивідуальну роботу по формуванню творчої особистості, впровадження рейтингової системи допомагає учням систематизувати і проектувати свою самостійну роботу, створювати творчу обстановку. Підліток сам себе створює, тобто гартує свій характер, волю, почуття, розвиває спостережливість, увагу, пам”ять, мислення, уяву, фантазію, уміння приймати нестандартні рішення.

         Кожен класний керівник є перш за все вчителем. Тому практикують і проводять уроки та конкурси творчості. Це можна побачити на уроках мови, літератури, математики, біології, історії, фізики, хімії, образотворчого мистецтва, географії. Доручають учням заздалегідь виконати творчу індивідуальну роботу, виготовляють малюнки, плакати, макети. Проведення предметних тижнів з різних предметів максимально формують розвиток творчої особистості учня, розвивають суб”єктивну інтенційність, де суб”єкт здатний виступати повноцінним творцем свого "я”, утверджує у вихованців віру і впевненість в реалізацію їх можливостей, допомагає їм адаптуватися в житті, а значить бути визнаними.

         Хочеться відмітити роботу класоводів початкової школи. Вони приділяють багато уваги ігровим формам. Дитина здебільшого за своєю природою амбітна, бажає бути поміченою, перемагати в конкурсах, іграх, забавах. Саме тому вони використовують цей момент, наповнюють ідею новітніми, модерними елементами. Це важливо, бо такий комбінаторний підхід дає головний результат – викликає в дитини інтерес. Уроки, виховні заходи Цюпак Г.С., Чуби П.Я., Кульби С.А., Божагори Г.А.  розширюють діапазон зацікавленості учнів традиціями наших предків, щоб вихованці добре знали свій народ, а в народі пізнавали самі себе. Прикладом цього є проведені заходи – інсценізована казка "Рукавичка”, "Осінні ярмарки”, "Прийшов Наум - пора братися за ум”, свято Святого Миколая, "Шевченківське слово”. Заходи були колоритними, цікавими. Такі свята можна і потрібно проводити щорічно, урізноманітнюючи їх форму залежно від віку учасників.

         Особливий акцент педагоги, класні керівники роблять на патріотичному вихованні. Його компонентами обирають формування національної гідності, досконале знання української мови, усвідомлення своєї належності до рідного народу, як його представника, спадкоємця, наступника. Проводяться виховні заходи "Символи України”, "Пам”ятки України”, "Українська держава, її історія і сучасність”, "Моєму селу-569  ”, , "Стежками мого краю”.        Правоосвітна та правовиховна робота ведеться класними керівниками на достатньому рівні. Метою, якою визначають розуміння і потребу дотримуватися законів України, прищеплювати повагу до Конституції. Така робота дає позитивний результат, а саме – відсутність у школі правопорушень. Забезпечують виховання в учнів переконань щодо необхідності дотримання правових обов”язків, сприяють попередженню правопорушень і злочинності, шкідливих звичок, соціальної пасивності, засобами таких методів, як філософський стіл "Злочин і покарання”, бесіда "Про вибори”, правовий брейн-ринг "Про демократію”, диспут "Що означає бути громадянином” та інші.

         Посилену увагу приділяють педагоги школи реалізації принципу зв”язку виховання з життям. З цією метою організовують зустрічі з артистами, викладачами навчальних закладів; відвідують музеї, виставки, театр, кінозали, проводять інтелектуальні ігри: КВВ, Що, де, коли?, гру "Кохання з першого погляду” тощо. Учні школи охоче беруть участь в художньо-естетичних заходах, котрі формують їх духовність, розширюють світогляд та систему знань  в галузі літератури та мистецтва. Тут хочеться відмітити роботу Онищук О.Р., Скрипник О.Т.,  Гевко О.М. Юзишен О.Й.      Аналізуючи систему роботи діяльності педколективу у справі виховання громадянина ХХІ ст., була проведена анкета "Рефлексія учителя щодо організації виховання учнів”. Кожен мав можливість об”єктивно оцінити свою роботу у цьому аспекті.

         Які з 10 пунктів найбільше викликають труднощів в організації виховання учнів?

-         робота з батьками;

-         взаємовідносини учнів у класі;

-         організація учнів на загальношкільні заходи.

Кожен  з цих пунктів важливий. Перш за все це робота з батьками. Адже від співпраці  з батьками залежить дуже багато у справі виховання підростаючого покоління. Як цього досягти? Форм і методів є багато. А серед них потрібно вибрати діючі, котрі дадуть позитивний результат. Можливо, хтось скаже, що потрібно мати певний досвід. Так! І у нашому колективі є такі класні керівники. Це  Онищук О.Р., Скрипник О.Т.,  Я впевнена, що вони поділяться своїм досвідом з усіх питань організації виховної роботи.

         Але виховна робота дає відрадні результати лише тоді, коли проводиться систематично, коли класний керівник і вихованець діють разом, об”єднуючись спільною метою, спільними життєвими турботами, будують свої відносини на основі співробітництва і довіри. На жаль, інколи все зводиться до буденності, безсистемності, безвідповідальності. Класні години проводяться раз на місяць, а якщо й проводяться, то перетворюються на збори, на читання моралі одним і тим же учням. Хоча кожен класний керівник знає, що головна особливість етнопедагогики полягає в тому, що виховання повинно проходити невимушено, природно, просто, так, що дитина навіть не відчуває, що її хтось виховує.

         Тому у виховній роботі класного керівника в жодному разі не слід допускати панування стереотипу, що нібито народне – то сільське, а отже – застаріле, немодне.

         Чому б не запровадити традиційно для середнього шкільного віку яскраві дійства  з переодяганням. Це може бути свято Хліба, Хати, Казки і т.д. Діти щиро перевтілюються в образ, емоційно сприймають усе дійство. На таких заходах обов”язкова присутність батьків, котрі пізнають своїх дітей по-новому.

         А для учнів старших класів – дебати, прес-конференції, диспути, години поезії, театральні вистави, багатофункціональна творча гра "Млин”.

         Для того, щоб все це стало реальністю (дійсно виконувалось то, на мою думку, до рейтингу у номінації "громадсько-активний клас” потрібно внести пункти:

-         проведення відкритих виховних годин;

-         активна участь класного керівника у позакласному заході класу;

-         збереження позитивного мікроклімату  у класі.

Напевно, тільки тоді у вестибюлі школи біля традиційного стенду "Відмінники школи” з”явиться  стенд "Шкільні таланти”, де будуть розміщені фото талановитих читців, інтелектуалів, спортсменів, майстрів-"золоті руки”, чиї варті уваги й шани здібності безпосередньо не пов”язані зі шкільною програмою.

         На завершення -хочу висловити наступне. Щоб викликати любов і повагу до себе, класний керівник має бути веселим, з розвиненим почуттям гумору, бути обізнаним у різних сферах життя, мистецтва, добре знатися на модерних молодіжних течіях, стилях.

         Одним словом, справжній класний керівник – це особистість, до якої тягнуться діти.