Чортківський відділ освіти районної державної адміністрації

                        Білівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Тема:

«Геологічна спадщина

та корисні копалини с. Біла »

                               Роботу підготував експедиційний загін

                                        Білівської загальноосвітньої школи

                                        Керівник:

                                        вчитель географії-

                                        Онищук Ореста Романівна.

                                        Заступник з виховної роботи

                                        Поліщук Людмила Миколаївна

                                 Красиво осінь вишиває клени

                                 Червоним,жовтим, срібним, золотим

                                 А листя просить: «Виший нас зеленим                            

                                 Ми ще побудем, ще не одлетим…»

                                                                 Ліна Костенко

       Такі рядки спадають на думку, коли із центру села Біла, що у Чортківському районі на Тернопільщині, оглядаєш навколишні горби, береги колись теплого Сарматського моря. Вони наче морщинами порізані урочищами, урвищами, ярами, балками, в яких струменять потічки, малі річечки.

   В мальованій долині, де розступилися гори, здавна красується село Біла. Воно згадується у літописі під 1442 роком як село Біле Велике на Сереті. Загальна площа села 4975га. Віддаль від села до районного центру м. Чорткова – 3км, обласного центру – Тернополя – 84км.

             Східно – Європейської платформи. Кристалічний фундамент в межах  

  платформи залягає на глибинах 2000 – 2500м. Над ним залягають потужні  

  товщі осадових відкладів.

Поверхня тут покрита відкладами неогенової системи кайнозойської групи. Це глини, пісковики, піски.

       Всюди територія села Біла покрита четвертинними відкладами. Вони скривають більш давні породи і відслонюються в кар’єрах, долинах

річок, балках та ярах.

     Четвертинні відклади на даній території морського походження.

   Наприклад, геологічний розріз в урочищі Карпина.

 На ньому зверху вниз можна простежити відклади четвертинного, неогенового і палеогенового періодів:

а) четвертинні відклади – сірі лісові грунти (потужність 0,8 – 1,1); пісок суглинок лесовидний сірувато – палевий (1-2м);

б) неогенові відклади – жовто-бурі глини, під ними – сірі потужність до 3м; нижче залягають піски білі і жовтуваті, тонкозернисті кварцові, зверху - слабо зцементований пісковик(до1м).

в)палеогенові відклади – пісок кварцовий (до 1,5м).

        Відслонення гірських порід дають уявлення про геологічну будову земної кори. Вони свідки давно минулих геологічних процесів. На території села виходять гірські осадочні породи палеозойської, мезозойської, та кайнозойської ер. Залягають вони горизонтальними пластами у певній вертикальній послідовності, і кожен з таких пластів,залежно від умов творення, має свій рисунок .

 У багатьох випадках зустрічаються на поверхні так і в  гірських  породах черепашки молюсків.

   На схилах ярів, у долинах річки  Серет і її приток на поверхню виходять  відклади девонського періоду. Це типові червоно-сірі континентальні потужні відклади, представленні  пісковиками.

Над ними залягають пісковики крейдового періоду.  Чітко просліджується геологічна історія формування території нашої місцевості н а відслоненнях в урочищі Золотарка .

        Урочище  розташоване за 2км від центру села,являється типовим орфографічним продуктом епохи підняття території Волино - Подільської височини з дна моря  в кінці мезозойської ери.

        Це глибокий яр сарматського часу крейдового періоду мезозойської ери V- подібної форми з  глибиною врізу в нижній частині  до 50 м, довжиною 1,5 км . Напрям  яру з півдня на північ.

        В схилах яру проглядаються виходи на поверхню порід  силурійського періоду палеозойської ери, карбон нового періоду мезозойської ери і не в значні мірі третинового періоду кайнозойської ери ,перекритих четвертинними  відкладами.

 На  південний захід від урочища Золотарка протягається урочище Камінна на 1,5км.Це балка  V-подібної форми шириною по верху  на  різних  ділянках від 70 до 200м.

Схили круті:правий 50˚-60˚лівий 40˚-45˚.Висота схилів над дном  балки поступово збільшується  зверху вниз від 3-5м у верхній частині балки,до 30-40м у нижній частині.

       Територія урочища складено відкладами силурійського періоду палеозойської ери, перекритими відкладами крейдового періоду – мезозойської ери та четвертинними відкладами кайнозойської ери. Силурійські відклади представлені сірими глинистими сланцями, породи крейдового періоду – білими і жовтими пісками та піщаниками. Четвертинний період у геологічному відношенні пред’явлений потужними відкладами жовтих і сірих глин до 10 – 15м, покритими переважно сірими лісовими грунтами неогеного періоду.

        Потужність гумусного горизонту найбільша у верхній частині схилів (15-20см).Місцями схили балки оголені від четвертинних відкладів внаслідок водно – повітряної ерозії, причому у цих місцях над поверхнею виходять відклади як силурійського так і крейдового періодів. Дна балки складене алювіальними відкладами четвертинного періоду. Разом з тим місцями на поверхню виходять відклади докембрійського періоду у вигляді гранітно-гнейсових утворень.

          В урочищі Камінна крізь товщу крейдових і четвертинних відкладів пробивається 11 водних джерел силурійського періоду, розташованих на території протяжністю 600м. З правого схилу витікає 9 джерел, а з лівого – 2.

 Із водоносних горизонтів силурійського періоду в урочищі Золотарка витікає близько 15 джерел, утворюючи потічок довжиною близько 1км. Виходи джерел спостерігаються в основному у верхній частині урочища.

       Майже на всіх пагорбах навкруг села є кар’єри, в яких ведеться видобуток пісковику, глини.

Досліджуючи територію одного з найстаріших кар’єрів, експедиційний загін виявив піщані валуни.

  Скрізь на пагорбах села, у верхніх шарах осадових порід спостерігається велика кількість черепашок молюсків. Це вказує на те, що в тортонському віці неогенового періоду на дні Сарматського моря відклались потужні пласти осадових порід. Потужні пласти гіпсу згодом були покриті вапняками, пісковиками і глиною. Під час підняття цієї території ( Волино-Подільської плити) Сарматське море відступило. На поверхню вийшли потужні відклади піску, каменю пісковику, глини.

У селі Білому здавна добувають пісок і камінь-пісковик. Старі піщані і кам’ні кар’єри є як на північно-західній, так і на південно-західній околиці села. У багатьох місцях пісок і камінь пісковик виходять на поверхню, не прикриті гумусовими відкладами. Великий кам’яний кар’єр діє в урочищі Кут, на північно-західний околиці села.

  Тут найбільші декілька піщаних кар’єрів. Сьогодні ці кар’єри взяті в оренду підприємцем Антковим П.В.

    Пісок і камінь використовується не тільки жителями села Біла, але й вивозиться за межі нашого поселення.

       Ряд стихійних піщаних кар’єрів є в урочищі Карпина і Підгора, що на південний захід від центру села Біла. В результаті недотримання правил безпеки під час видбутку піску, загинуло у піщаних кар’єрах у різні часи троє людей.

       Території стихійного видобутку піску і каменю занедбані , неупорядковані. Сюди звозять сміття з м. Чорткова, с. Біла. Утворилось велике сміттєзвалище, яке забруднює навколишні території.

       На крайньому півдні села утворено великий кар’ єр на видобутку глини. Тут працює цегельний  завод уже 30 років.

      Отже, поверхня нашої місцевості сформувалась на протязі довгого геологічного періоду. Зверху територія покрита, в основному, відкладами верхнього міоцену і пліоцену кайнозойської ери. Це зв’язано з альпійським орогенезом в області Карпат. Найбільш поширені відклади глини, піску, вапняку, каменю-пісковику.

      М’ягкі осадові породи  зруйновані  водами, через те поверхня  густо розчленована ярами, балками, річковими долинами. Відносна висота їх сягає від 10м до 60м.